Закон про ринок землі прийнято

Законопроект № 2178-10 підтримало 259 депутатів 31.03.20г

Законопроект про ринок землі — 2178-10 проголосовано Верховною Радою у другому читанні.

Закон набирає чинності з 1 липня 2021 року

Законопроект підтримали 259 народних депутатів, проти — 24, утрималися — 3, не голосували — 29.

Автор законопроекту — голова аграрного комітету Микола Сольський та низка народних депутатів.

«Ми пройшли з вами чудовий, приємний і цінний шлях. Ми знаємо, що ринок існує. І не дивлячись на страшні негаразди показуємо, що ми здатні рухатися вперед. В цій редакції враховано правки, на яких наголодшував президент», — заявив голова аграрного комітету Микола Сольський з трибуни ради перед голосуванням.

Основні положення прийнятого закону про ринок землі:

1) набувати право власності на землю сільгосппризначення можуть:

— громадяни України;
— юрособи України, створені та зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України та/або — держава та/або територіальні громади;
— держава.

При чому право придбання землі одразу після відкриття ринку отримують українці, а через два роки — з 2024 року — юридичні особи.

2) Комунальні та державні землі не дозволяється продавати. Державні землі передадуть у розпорядження громад і вони зможуть лише здавати їх в оренду, але не продавати. Аналогічно буде з тими землями, які залишаться у держави.

3) Граничні межі концентрації в одних руках для фізичних осіб — до 100 га, для юридичних осіб (з 2024 року) — 10 тис. га.

4) право власності на земельні ділянки можуть набувати банки в порядку звернення стягнення на них як предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на торгах протягом 2 років із дня набуття права власності.

Граничні розміри володіння землею для фізичних осіб — до 100 га, для юридичних осіб (з 2024 року) — 10 тис. га.

ПРИ ЦЬОМУ: Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Якщо громадянину належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або на лише окремі акції, паї, для цілей цієї статті вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи.

— право власності на земельні ділянки можуть набувати банки в порядку звернення стягнення на них як предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на торгах протягом 2 років із дня набуття права власності.

— юрособи, засновниками або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, можуть набувати право власності на землю сільгосппризначення з дня та за умови схвалення цього на референдумі.

Взагалі забороняється право власності на земельні ділянки (навіть у випадку схвалення допуску іноземів на референдумі):

— юрособам, учасниками або бенефіціарами яких є іноземці — на землі державної та комунальної власності, а також — на землі, виділені власникам паїв, і які розташовані ближче 50 км від держкордону України (крім держкордону, який проходить морем);

— юрособам, учасниками або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни РФ;

— особам, які належали або належать до терористичних організацій;

— юрособам, учасниками або бенефіціарами яких є іноземні держави;

— юрособам, де неможливо встановити кінцевого бенефіціара;

— юрособам, бенефіціари яких зареєстровані в офшорних зонах;

— фізичним та юрособам, щодо яких застосовані санкції;

— юрособам, зареєстрованим у державах, включених до списку тих, які не співпрацюють у сфері протидії

— відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

— Розрахунки, пов’язані зі сплатою ціни земельних ділянок, проводяться у безготівковій формі.

Не допускатиметься набуття права власності за відплатними договорами у разі відсутності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.